Амфетамин Розовый Плёс

Але-хо-хо! Що тут у нас, народець? Розказуватиму вам сьогодні крутезну історію, як я, наркоман комік, засмоктився амфетаміном і почав шмаляти на пляжі! Взагалі, як тільки я почуваю, що трохи налитувався, у мене виникає мегаідея, і таке завжди виходить. То ж готові до екстазу?

Заготовив я собі купу закладок на цей вихідний, обіцяв собі влаштувати веселу вечірку. І ось вона, довгоочікувана пятнична ніч! Малий, кумик-дистриб'ютор, приїжджає до мене на байку із своїм баяном. І клопітко вибираю для себе дозу мефедрону, щоб дати жару без папараці. Але треба бути обережним, уникати всяких мамонтів, бо тут може вискочити один з них, і приділити мене зайвої уваги. Я ж не маю часу на таких дрянь.

Отож я кидаюся швидкісно курити свою шняжку. І тут, під польотом моїх мірських турбогвинтів, я відчуваю, як цей стимулюючий сплав очіплює моє тіло, даруючи неймовірне екстатичне блаженство. Вечір стає яскравішим, звуки музики мов сексуальні зайчики, що побігли вигадати нові пози. І я, як художник-експериментатор, показую своїм друзям, що таке справжня свобода від уявних меж і стереотипів.

А в якийсь момент, як уже вся компанія відчуває внутрішній адреналін, я пропоную потоваришувати на пляж, щоб розвантажитися від всіх наших "шалених витворів мистецтва". Тут якраз ідеальне місце для величезного веселого шоу. Кругом тільки народ, пляжні парасольки, крихка веселка бікіні і одні штани розміру XXXL. Ну а ми, злих коміків, зі своїми чорними сорочками і вогненними очима, вирішуємо показати всім, як влетіти в неймовірну атмосферу мандрівки по уявних просторах.

На сцені гримить рок-н-ролл, а ми підтягуємося до рок-н-роллу своєю шняжкою. Іноді і шмаляти треба з рокерським задором! Ми рухаємося, як астронавти на місячній поверхні, словно головні герої фільмів про постапокаліпсис. А потім, вирішуючи покорити цілий світ, я починаю свій виступ-імпровізацію. Шоу від наркомана-коміка! Бадьорі глядачі раптом вуетають, особливо, коли я починаю розповідати про свої пригоди з мефедроном.

"Але, діти, не повторюйте мої помилки! Хоч меф тягне на себе як магніт, він же може змінити тебе настільки, що ти починаєш виростати собі роги на голові і розказувати всім про життя на Юпітері!"

Але поки я розповідав крутезну історію, вже смеркало. І ми з командою вирішуємо перетворити пляж в лазурну дискотеку. Музика, світло, танці – все по-дорослому з голлівудським блеском. І тут я, ефектно швидко починаю забувати про свої наркотичні пригоди та віддаюся щасливому пляжному безладдю. Ловлю хвилі екстазу, все літає навкруги, мерехтить, ніби невловима вітрина в нічних вікнах. Ми всі стаємо одним цілим, багатогранним фірмаментом, що палає неможливими кольорами.

Час летить, а я все ще на хвилі ейфорії, підбадьорений своїми наркотичними ілюзіями. Розповідаю афторитетній публіці свої умори, як шукаю цінні закладки на крихкій нічній зорі. І тут, коли сонце починає з'являтися на обрії, ми всі втрачаємо свій адреналін і ветер розвіває наші мокрі волосся врівні з морськими хвилями.

Зморшки від нічних танців та пригод проростають на моєму обличчі, нагадуючи мені про те, що ілюзії сходять на ніч. Але це не кінець, це лише початок нової історії. Мені захотілося втягнути цілий світ у свій комедійний вир, показати кожному, що наркотики – це всього лиш спосіб вийти за межі, відчути усю красу та адреналін життя без обмежень. А ви готові на екстремальну подорож у світ комічного наркозу?

Давай, брателло, я расскажу тебе, что я наорался как трактор, закупившись закладками на пару дней вперед. Блин, это был день, который я запомню на всю жизнь!

Нашел я своего долбанутого дилера и с халявной спидярой быстренько договорился. Ну, раздупляй, это самое классное чувство, когда запах амфетамина уже наводит на экстаз. Мне хотелось бежать, лететь, прыгать! Я был готов убиться прямо на месте от этого волнения. Вот такая я пчелка-адреналинщик!

Итак, с улыбкой на лице я купил свои долгожданные скрипки и сразу пошел к себе домой. Но понимаешь, братан, сидеть дома и пихать это в себя — это не про меня. Я решил показать всем, что я не просто наркоман-комик, но еще и бегун. Надел брендовые кроссы, и поехали!

Я вылетел на улицу, словно ракета из жопы, и начал свой марафон! Народ, проходящий мимо, смотрел на меня, как на пришельца с другой планеты. Такое ощущение, что я был главной достопримечательностью района!

Бросил я свой первый скрипт в мусорку, а потом вытащил новый — еще одну порцию энергии! Я бегал и бегал, словно Юсейн Болт на спидах. Ноги сами летели, а я читал мимо прохожих и думал: "Ха! Такими темпами я скоро преодолею дистанцию Марса и Венеры!"

Бля, страх и радость пронизывали все мои молекулы! Я чувствовал себя настреленым барбом, который только и хочет, чтобы его использовали.

И тут я вспомнил про свои любимые гамы, которые звали меня своими марками. Все эти ЛСД-марки, звезды в небесах, которые танцуют и поют только для меня. Я мечтал стать настоящим художником, рассказать всем их истории. Вот только, братишка, я уже начинал потихоньку терять связь с реальностью.

Остановившись на минутку, я лег на газончик и решил, что время поднабраться сил. А потом я понял, что моя энергия не иссякла, она просто стала медленнее, как музыка грустной скрипки.

Понимаешь, мне стало так туго, что я решил вернуться домой. Пройдя мимо зеркала, я заметил, что в моих глазах отражается человек, которого я давно уже не узнаю. Я стал просто оболеть этими скрипками и пчелками, словно это была основная часть моей жизни.

Вот такой вот мой марафон по району, брателло. И хоть мне удалось убиться в этот раз, но на самом деле я просто убил себя. Закладки и скрипки стали своего рода крылышками, и пчелка уж точно не на столько красивой, как я думал. А все эти спиды и барбитураты — это просто маска, за которой прячется сломленный человек.